Ми взяли всього 2 валізи. Ми не думали, що більше не повернемось в нашу затишну квартирку. Мій чоловік відвіз нас до польского кордону і наказав залишити країну Це був дуже складний для нас період. Так ми з дочкою прожили в Польші майже 4 місяці.

Нам дуже поталанило, адже нас прихистила неймовірна людина Сильвія. Зараз вона для нас як рідна людина. Я почала працювати косметологом в салоні. Але ми жили в маленькому селі, і щоб мені доїхати до роботи потрібно було 40 хв їхати на авто до станції (благо мені це авто давала Сильвія), а потім сідати на електричку і ще годину їхати до міста. Так і жили потихеньку.

Я згодом була така виснажена, що вирішила повернутись в Україну, адже вважала, що на рідній землі буде легше. Ми поїхали з дочкою на західну Україну до наших родичів. Перший час я була дуже щаслива. Я не була вдома, але відчуття що ти живеш в своїй країні неперевершені.

Ситуація з кожним днем була все тяжче. Кожного дня і ночі ми здригалися від звуків сирен, почали попереджати людей, що зима буде дуже тяжкою. Було дуже страшно, особливо за життя своєї дитини. Я почала думати, що потрібно їхати……

Якось читаючи коментарі в якійсь групі в Фейсбуці натрапила на коментар від жіночки, котра говорила що її дочка буде їхати до Америки від організації «American Service in Ukraine”. Мене це дуже зацікавило. Одразу ж загуглила все. Знайшла всю інформацію про Асвара (це генеральний директор цієї організації), передивилась всі відео де він виступав, закликаючи спонсорів допомогти українцям. Інтуїція мені одразу підказала, що це хороша людина. І не підвела мене

Після чого я зв‘язалась з Софією і все пішло-поїхало. Я ні на хвилинку не сумнівалась в цих людях, адже вони все так професійно робили. Звичайно ж все було безкоштовно. По прильоту в Міннеаполіс нас зустрів сам генеральний директор. Потім нагодував та привіз в дуже затишний будиночок. Упродовж всього часу підтримував та допомагав у всіх процесах.

Я вважаю, що нам дуже поталанило, що ми познайомились з такою дивовижною людиною. Я бажаю йому і всій його команді процвітати та бути дуже успішними!

Я працюю в Home Depot і хочу сказати, що я дуже задоволений цим, бо я маю справжніх друзів і дуже гарний колектив, умови праці, відношення начальства та колег по роботі 🤝 Нас прийняли як у сім‘ю: ми вчимо англійську, вони нам щось підскажуть, ми їх теж українських слів навчимо) 

На перерві спілкуємося, усі завжди у настрої. Нам провели супер training і ми проходили усі правила безпеки, пили каву та вчилися новому 🤩 І зараз ми вже пробуємо їздити на погрузчиках різних типів, тренуємось. Нас не женуть робити все швидко, тому що в цій компанії безпека головне. Всі дуже задоволені.

Будинок у нас чудовий, все є. Тарас з Софією дуже багато для нас зробили і ми усі безмежно вдячні їм за це, та усім людям у сервісі — ви кращі 🥰 Тарас постійно щось робить, кудись їздить, облаштовує будинок усім, що потребують люди. При цьому і сам працює, і справляється з задачами по будинках на усі 100% 

Софія — це людина, яка постійно посміхається і піклується про всіх нас як про себе. Завжди пропонує казати якщо щось треба 😊, допомагає навіть в неробочий час, направляє нас усюди, перекладає та організовує різні зустрічі тощо. Вона молодчинка!

Асвар — це людина з великою літери, який пішов на великі зусилля для цього проекту як і ви всі. Дякую за нереальний День народження, який я запам’ятаю назавжди!⭐️

У дворі мого будинку була паніка, сусіди обговорювали де їм ховатися, хтось з валізою вже виїжджав. Я збираю маленьку сумку з парою спортивних костюмів і їду за місто в надії, що все скоро закінчиться. Танки рашистів були в Херсоні, а значить у моєму місті вони могли бути вже надвечір (тоді ніхто не знав, що наше місто стане героєм).

З друзями, у яких двоє маленьких синів, вирішуємо виїхати до Польщі. Наші чоловіки відвезли нас із подругою на кордон, а самі залишилися волотнерити, збирали гуманітарну допомогу на своїй вантажній машині, яку вони тільки купили перед війною та планували свій бізнес. Друг віддав два позашляховики для допомоги ЗСУ.
 
Була моторошна депресія і дуже хотілося додому, але наше місто активно бомбили і рідні благали не повертатися. Війна затягувалася і сидіти просто вдома не було сил. Знаходжу три роботи, допомагаю близьким і чекаю закінчення війни…

Остаточним рішенням про переїзд в США стала поїздка перед Новим роком в Україну. Я відвідала батьків, залишилися ночувати у своїй квартирі і в 3-х кілометрах від мого будинку прилетіли ракети, трясся весь будинок. До ранку я так і не зімкнула очей, розмовляла зі своєю коханою і найближчою подругою, яка переїхала в Америку 6 місяців тому до дітей. Вона весь час мене кликала, але мені не хотілося їхати так далеко від дому. По приїзду до Кракова вона з дочкою надіслала мені посилання на організацію «American Service in Ukraine». Я з ними зв’язалася і відбулась дуже приємна розмова з Софією, у процесі якої я ще раз переконалася, що роблю усе вірно. Ця смілива, впевнена дівчина вселила в мене ще більше бажання до переїзду.

Після прильоту нас зустріла Софія своїми дружніми обіймами в затишному будиночку. Відразу познайомилися з дівчатами і хлопцями, які вже там знаходились. Вони відзвезли нас купити sim-картки, продукти та речі першої необхідності.

Весь час підказували і допомагали в подачі документів, оперативно відгукувалися на прохання) Окреме дякую Анні, яка розібралася в ситуації зі входом в особистий кабінет на сайті міграціної служби. З допомогою організації ми пройшли співбесіду і вже працюємо в HOME DEPOT.

Я вдячна «American Service in Ukraine»: Софіі, Тарасу, Асвару (генеральний директор) за їх величезну роботу, сміливість у створенні такої організації. За допомогу в переїздом в США, з комфортним житлом та роботою.

P.S. Вони домовились і зібрали благодійну допомогу у вигляді речей, посуду, та інших засобів аж до побутової хімії, техніки та взуття. Також зробили і відсвяткували День народження хлопця, який також приїхав по програмі.

Від щирого серця хочу побажати успіхів в розвитку організації. Якнайбільше задоволених бенефіціарів, добрих і чуттєвих!

Отже, я закінчувала останній курс університету і випадково наткнулась на вас. Рейчел оформила мені спонсорство і я стала однією з перших хто поїхав. Асвар допоміг з житлом та подав мене на програму, яка забезпечувала всім необхідним на перші 6 місяців. Я дуже сильно вдячна за все, що ви зробили для мене. Розумію як складно зараз людям і дуже круто, що є ті, хто допомагають.

На даний момент я маю стабільну роботу (офіціанткою), дохід десь 20$/год , живу в Міннеаполісі, маю багато друзів, допомагаю батькам і армії!

Ще раз дуже дякую за все ❤️

13 січня я прибув в аеропорт США і мене відразу відправили в кімнату очікування, де була одна родина, котра теж приїхала за програмою U4U та ще багато інши людей. Найсмішніше те, що я прийшов майже перший у ту кімнату, а вийшов останній. Та родина зовсім не знала англійської, тому мене використали як перекладача. Так я отримав своє «Welcome to USA!»

Я працюю в The Home Depot вже 2 місяці. Робота поки що не тяжка, так як склад тільки відкрився і самої роботи поки не дуже багато. The Home Depot велика компанія, в якій я бачу розвиток у своїй майбутній кар’єрі, або якщо це не стане моїм “майбутнім”, то я можу назвати це великим стартом. Також ця компанія фінансово допомагає людям, котрі вчаться у коледжі. У найближчому майбутньому я планую піти в коледж та на вихідних працювати у The Home Depot, тому – це для мене великий ПЛЮС. Я працівник офісу, але зараз допомагаю на складі, так як моя позиція ще офіційно не працює. 

Проживання у будинку достатньо комфортне та є все необхідне для життя. Є 2 кухні, 4 холодильники (по 2 на кожному поверсі), плита, духовка та мікрохвильовка. Вважаю, що це добрий початок для тих людей, котрі щойно прибули в США, так як їм не треба купувати жодної техніки для того, щоб просто-напросто приготувати собі їжу!

З приводу оточення, то я вважаю, що всі люди які зараз знаходяться у будинку за адресою 1316 7th Street Southeast дуже поважають один одного. Я ще не знайшов друзів, але знайшов добрих та адекватних людей (я не можу поки назвати другом людину, котру я знаю тільки 2 місяці). Але якщо ми продовжимо спілкуватися після переїзду, то є шанси стати справжніми друзями через деякий час.

Тарас, Софія та Асвар дуже працьовиті люди, вони відносяться до кожного «по-людськи». Я їх дуже поважаю, вони зробили велику роботу як для мене, так і для інших людей, котрі сюди приїжджають. У разі складної ситуації я впевнений, що зміг би до них звернутися та розраховувати на їх підтримку, але на даний момент нічого складного ще не сталося. 

У American Service in Ukraine велике майбутнє, ви залишите свій слід в українсько-американській історії.

Ми їхали до Польщі автобусом, потім літаком до Парижу, там пересадка і звідти вже у Міннеаполіс. Тут нас зустріли, поселили, допомогли придбати сім-карти, оформити банківську картку, заповнити деякі документи. Це дуже важливо, що все робиться одразу по приїзду та досить швидко. 

Спочатку нам було дуже незвично, навіть не знаю як це пояснити… Тут зовсім все інше (в плані їжі, людей, менталітету і т.д.), але з часом адаптуєшся. Ми з мамою влаштували молодшу сестру в школу, а самі пішли на курси англійської. Мама працює зараз (з тим їй, до речі, допомогла організація). І це насправді дуже велика допомога, бо робота хороша + одразу є якийсь дохід.

Ми дуже вдячні American Service in Ukraine😊